ZAKHAR BERKUT

 

Click on Download Now to watch the movie, if it takes you to an ad, then back again and click again, then you can watch this movie.  

CLICK HERE NOW

WATCH NOW TRAILER

АвторІван Франко
Моваукраїнська-стародавня
Жанрісторична повість
Укр. видавництвоДрукарня Товариства ім. Шевченка
Видано1883
Сторінок184 стор.

"Zakhar Berkut" (full title "Zakhar Berkut. Image of public life of Carpathian Rus in the 13th century") is a historical novel [a] by the writer Ivan Franko in the genre of a historical epic about the struggle of the Ukrainian Carpathian tribe against the invasion of the Mongols in the 13th century. The story was written in one and a half months, from October 1 to November 15, 1882, for a competition announced by the Lviv magazine "Zorya". It was first published in the same magazine in magazine format in 9 issues in 1883[1][2].The story "Zakhar Berkut" is considered one of the most successful stories in Ukrainian literature: for more than 135 years since the story was written, it has been republished in the original Ukrainian hundreds of times with a total circulation of more than 5 million copies. In addition, the story is one of the most famous representatives of Ukrainian literature abroad: the first translation into a foreign language appeared in 1889, 7 years after the publication of the original, and after that the book was translated in its entirety into about 20 languages



Сюжет[ред. | ред. код]
Внутрішній титул видання Держлітвидаву 1960 року авторства Валентина Литвиненка


Повість відкривається роздумами про те, які зубожілі та боязкі стали люди. А все через те, що вони не розуміють, яку силу дає єдність народу. Стара жінка згадує легенду про Захара Беркута, котрий у давнину згуртував людей проти монгольських загарбників і здобув перемогу. Основні події відбуваються 1241 року як розгорнутий опис тієї легенди.

Боярин Тугар Вовк прибуває з донькою Мирославою в Тухольщину на краю Карпат, де князь Данило подарував йому землі. Тугар влаштовує полювання на ведмедів зі своїми дружинниками. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, приєднується до полювання й очолює групу мисливців. З ним вирушає і боярська дочка Мирослава, та під нею провалюється стара кладка, і дівчина падає у ведмеже лігво. Ведмедиця ледве не вбиває її, та Мирославу рятує Максим. Тугар, однак, не поспішає із вдячністю, бо невдоволений, що тухлянці не визнають його влади. Мирослава закохується в Максима, та Тугар категорично проти їхніх стосунків. Закохані, проте, таємно зустрічаються.

Боярин намагається відібрати майно тухольців і узурпувати владу, посилаючись на указ Данила. Та тухольці відповідають, що земля належить її жителям і більш нікому, а всі питання вони вирішують на загальній раді. Тугар неохоче погоджується прибути на раду. Під час ради боярин перелічує свої військові заслуги, але проти нього свідчить Митька Вояка, що служив у війську Тугара. Він розповідає, що Тугар перейшов на бік монголів ще під час битви на Калці. Тугар убиває Митька, і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин із Мирославою їде до монголів.

Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. Хоча з одного боку перевалу монголів вдається зупинити, вони прориваються з іншого. Максим командує обороною, проте монголи долають її, вбиваючи захисників, а Максима за наказом Тугара беруть у полон.

Тухольці збираються на раду, де їхні думки розділяться: частина бажає атакувати монголів, частина ж вважає, що краще здатися. Мирослава тікає від батька й прибуває на раду з попередженням про наближення другої хвилі монголів. Захару вона розповідає, що Максим живий, а не загиблий, як вважають. Також вона вчить тухольців як організувати оборону: зробити укріплення та бойові машини. Тим часом Тугар намагається переманити Максима на свій бік, обіцяє винагороду, якщо той приєднається до монголів і проведе їх через Карпати на захід. Мирослава повертається до батька та розповідає Максимові як тухольці облаштовують оборону.

Тугар прибуває до Захара як посол Бурунди й пропонує здатися, обіцяючи не вбивати більш нікого. Отримавши відмову, він їде до монголів, але вже задумується, що ті його вб'ють, коли боярин перестане бути їм корисний. За порадою Захара тухольці повалюють священну скелю, щоби перекрити річку. Долину села, у якій перебувають монголи, починає затоплювати. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб убити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.

Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів гинуть під потоком води, а Максиму з Мирославою вдається врятуватися. Відчуваючи, що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом вона відродиться, і настануть щасливі часи відновлення. Сказавши промову, Захар помирає щасливим.


У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
Головні герої[ред. | ред. код]Палітурка видання Дніпра 1974 року авторства Георгія ЯкутовичаЗахар Беркут — тухольський старійшина, знахар. Усе життя віддав служінню громаді. Замолоду три роки вчився лікарської справи в монаха Акинтія та подорожував по Русі.
Максим Беркут — наймолодший син Захара, перейняв ідеали батька, хоробро б'ється в першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу.
Тугар Вовк — боярин, якому князь Данило Галицький подарував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду й хоче встановлювати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима, бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
Мирослава — дочка Тугара Вовка. Не поділяє батьківського ставлення до простих селян і відповідає Максиму на його почуття взаємністю. Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців.
Бурунда — монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, але не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.

0 comments:

Post a Comment

Post Side Ad

Post Below Ad